ПОТРІБНО!

• Сприймати дитину такою, якою вона є, щоб у будь-яку хвилину вона була впевнена у вашій любові.

• Намагатися зрозуміти, про що думає, до чого прагне, чому її поведінка є такою, а не іншою.

• Підтримувати в дитині переконання, що вона здатна на все, якщо сама буде впевненою в своїх силах і намагатиметься активно діяти. Особливо це потрібно, якщо дитина від природи сором’язлива і не прагне бути лідером.

• Не намагатися «формувати» дитину, а жити з нею одним спільним життям, бачити в ній особистість, а не «об’єкт виховання». Вислухати її точку зору на події і ненав’язливо висловлювати своє ставлення до цього.

• Частіше (але без «перебору») згадуйте, якими ви були у цей вік. Але не нав’язуйте свої погляди – часи змінилися і життя стало зовсім іншим.

• Пам’ятайте, що вашу дитину навчають не ваші слова, а ваш особистий приклад, ваша поведінка, душевна доброта.

• Зверніть увагу на те, що дитина завжди поважає відвертість, але не переносить блюзнірства і неповаги до себе.