НЕ МОЖНА!

• Думати, що ваша дитина найкраща та найздібніша. Вона не краща і не більш здібна ніж у когось іншого. Вона – інша.

• Ставитись до дитини так, як до «ощадбанку», куди батьки «вкладають» свою любов і турботу, щоб потім отримати її з відсотками.

• Чекати від дитини вдячності за те, що ви її народили. Вона про це вас не просила.

• Використовувати дитину, як засіб досягнення своїх (нехай і гідних – але ж своїх) цілей.

• Покладати надію на те, що дитина обов’язково прийме ваші погляди на життя («вони ж генетично передаються!»).

• Ставитися до дитини, як до людини, яку батьки «ліпили», як їм заманеться.

• Всю відповідальність за виховання покладати на вчителів чи бабусь або на «методичні поради».